Іван Труш народився 18 січня 1869 року у селі Висоцько (тепер — Львівська область) у селянській родині. Ще з ранніх років майбутній митець наполегливо йшов до того, щоб стати майстерним художником. Навчаючись у школі, давав приватні уроки живопису і малював на замовлення портрети, адже його родина була на межі бідності. У 1891 – 1897 роках здобував освіту, з перервами через брак коштів. Розпочав своє навчання на відділі рисунку, а згодом перейшов на живописний. У пошуках власного бачення художник нерідко змінював учителів та класи, втім на його майбутню творчість суттєво вплинули Ян Станіславський та Леон Вичулковський. У ранніх роботах помітно відбиток імпресіоністичної течії, тому творчість Івана Труша нерідко відносять саме до цього стилю. Однак поступово знаходячи власну манеру, митець утвердився радше як художник-реаліст, найбільш знаний у жанрах пейзажу та портрету.

Львів

У краківський період Іван Труш підтримував тісний зв'язок з місцевою українською діаспорою, товаришував з колегами-художниками з батьківщини та з іншими представниками творчої молоді, зокрема з Василем Стефаником.

Після завершення навчання у 1897 році, відчуваючи міцну спорідненість з Україною, повернувся до Львова. Завдяки молодому Трушу у місті значно пожвавилось мистецьке і, винятково, виставкове життя. Він ініціював створення першого на Галичині мистецького угруповання — Товариства для розвою руської штуки. Згодом у 1904 році разом із Михайлом Грушевським та під патронатом Наукового товариства імені Шевченка заснував Товариство прихильників української літератури, науки і штуки.

У 1905 році у Львові відбулася перша Всеукраїнська образотворча виставка, ініціатором та організатором якої був Іван Труш. Це дало значний поштовх для розвитку місцевого національного мистецтва. Того ж року він разом зі Станіславом Людкевичем заклав один з перших мистецтвознавчих щомісячників — «Артистичний вісник».

Серед сучасників Іван Труш славився не лише живописним, а й теоретичним доробком. Свої думки щодо українського та світового мистецтва транслював через численні статті та публікації. Художник вважав, що українське образотворче мистецтво, на відміну від літератури, лише починає розвиватися та потребує звернення до національних витоків, як-от гуцульський наїв.