Архип Куїнджі
Візьміть цю пляшечку соку. Принесіть додому. Зашторте вікна. Можливо, лишіть невелику шпарину. Приберіть зі столу усе зайве і розмістіть на ньому сік. Запаліть свічку чи дві, або нічник. Споглядайте.
Архип Куїнджі неодноразово влаштовував моновиставки — демонстрував лише одне полотно. Щоб добитися якомога драматичнішого ефекту для глядачів, він драпірував вікна, підсвічував картину ліхтарями. А це неабищо, як на кінець 19 сторіччя.
Усе для того, щоб підкреслити майстерність роботи з кольором і зокрема — зі світлом. Бачите, як дерево немов розчиняється у тінях сутінок?
Сік грушевий
Архип Куїнджі
Сік грушевий
Візьміть цю пляшечку соку. Принесіть додому. Зашторте вікна. Можливо, лишіть невелику шпарину. Приберіть зі столу усе зайве і розмістіть на ньому сік. Запаліть свічку чи дві, або нічник. Споглядайте.
Архип Куїнджі неодноразово влаштовував моновиставки — демонстрував лише одне полотно. Щоб досягти якомога драматичнішого ефекту для глядачів, він драпірував вікна, підсвічував картину ліхтарями. А це неабищо, як на кінець 19 сторіччя.
Усе для того, щоб підкреслити майстерність роботи з кольором і зокрема — зі світлом. Бачите, як дерево немов розчиняється у тінях сутінок?
1841 – 1910 р.
1841 – 1910 р.
Український пейзажист грецького походження родом з Маріуполя. Відомий своєю особливою манерою роботи з кольором, яка майстерно передавала світло. Донатив до того, як це стало мейнстримом. Хоча й не на армію, а на розвиток мистецтва.
Архип Куїнджі народився у 1841 році у сім’ї шевця-грека в передмісті Маріуполя, яке зараз уже стало його частиною. Сім’я була бідна. Проте він вивчився на вчителя грецької граматики і певний час відвідував міське училище. Вчився він не надто охоче. Його захоплювало малювання.
Куїнджі починав як самоучка. За легендою він намагався потрапити на навчання до видатного кримського мариніста Івана Айвазовського. Однак той ніби довірив йому лише фарбувати паркан.
У молоді роки починаючий художник підпрацьовував ретушувальником у фотографів у різних містах. Можливо, Куїнджі замальовував зморшки і прищики на фото вашої одеської пращурки, або трохи звужував її талію? Паралельно він продовжував малювати.
У 1865 році Архип Куїнджі вирішив таки серйозно зосередитися на живописі та вступити в Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі. Перша спроба була невдалою. Як і друга. Лише з третього разу, після іспитів, у 1870 році йому таки присвоїли звання некласного художника і зарахували вільним слухачем.
У цей же період він познайомився з художниками-передвижниками. Це товариство митців, які відділилися від академічного російського живопису і влаштовували пересувні безкоштовні виставки. Вони надихалися романтизмом і народництвом, що тоді були популярні на Заході. Їхнє мистецтво тяжіло до більшої свободи і чіткого відображення реальності такою, як вона є.
Попри значний вплив передвижників, Куїнджі буквально одразу почав формувати власний неповторний стиль. Його пейзажі теж були дуже реалістичними, але відрізнялися витонченістю і легкістю, певним романтизмом.
Досить швидко він досягнув визнання і почав добре заробляти. За три роки після вступу до академії художник написав «На острові Валаамі», яке невдовзі стало першим полотном, яке придбав Петро Третьяков — меценат і засновник однойменної галереї.
У 1875 він повернувся в Маріуполь і одружився з дочкою багатого місцевого купця Вірою Кечеджі-Шаповаловою, яку кохав ще з юності. Подейкують, що по костюм для цього він їздив у Францію.
За три роки він привіз у Францію свої полотна. Саме там критики відмітили, що його картини відрізняються від робіт інших пересувних художників з Російської Імперії національністю. Водночас у них не відчувалося іноземних впливів. У тому ж 1878 Куїнджі почав роботу над картиною «Вечір в Україні», яка зайняла у нього 23 роки.
У 1879 художник офіційно розірвав свої стосунки з передвижниками. Уже наступного року він влаштував виставку однієї картини «Місячна ніч на Дніпрі». Щоб досягти якомога яскравішого ефекту на глядачів, задрапірував вікна у залі і підсвітив полотно електричним ліхтарем. Це був настільки фурор, що Великий князь Костянтин, який придбав картину, взяв її у навколосвітню подорож. На жаль, через вплив сонця і вологого солоного повітря фарби потьмяніли.
У цей період він придбав ділянку в Криму, куди переїхав з дружиною. Туди також привозив учнів на пленери (писання на свіжому повітрі). У 1888 році побував на Кавказі на запрошення іншого українського художника-передвижника Миколи Ярошенка. Під враженням від поїздки він створив серію гірських пейзажів, основною особливістю яких було уявлення про Кавказ як про недосяжну ідеальну країну.
У 1901 році Куїнджі показав деяким друзям і учням кілька своїх робіт, чим завершив період усамітнення. Того ж року влаштували і останню його публічну виставку.
У 1908 році він створив Товариство свого імені для підтримки молодих митців, якому пожертвував ще більше — 150 000 рублів. Ще й свій маєток в Криму на додачу.
За два роки він пішов з життя через запалення легенів, яке наклалося на його хворе серце. Увесь свій капітал він заповів Товариству Куїнджі.
1901 р.
1879 р.
1898-1908 рр.
1873 р.
1898-1908 рр.